НАМЕРЕНИЕ
I. намір, (замысел) замір, замисл (-лу), задум (-му), (мысль) думка. [Не входжу в наміри його (Франко). Мала щирий замір послужити просвіті (Грінч.)]. Враждебные -ния относительно кого - ворожі заміри (замисли) проти кого. Дурное -ние - поганий замір. Похвальное, прекрасное -ние - похвальний, прекрасний (прегарний, чудовий) намір. Без -ния - без наміру, ненавмисне, невмисне, (диал.) без замірення. [Ти умисне, чи невмисне убив її? (Кониськ.). Звиняйте, я це сказав без замірення (Хорольщ.)]. С -нием - з наміром, (нарочно) умисне, навмисне. [Я вмисне навів цей уривок із спогадів, щоб показати… (Рада)]. Сделать что с дурным хорошим -нием, с наилучшими -ниями - зробити що бажаючи злого, добра, зробити що з поганим заміром (замислом), з гарним, з найкращим наміром. Не с добрыми -ниями - не з добрими замірами, не з добрим духом. [Остерегайтеся, гетьмане мій, бо він не з добрим духом (Куліш)]. С заранее обдуманным -нием - з наперед (із заздалегідь) узятим наміром. Приеха
II. см. Намеривание.