НАПРОПАЛУЮ
нрч. напропале, навмі[и]р, (отчаянно) о(д)чайдушно, запекло, шалено, несамовито, (очертя голову) на о[ві]дчай. [Капусту напропале їдять (Звин.). Що тільки бачив, грабив напропале (Рудан.). Миску чи макітру кидає напропале, щоб розбилося (Звин.). Навмір б'є худобу (Липовеч.). Солодкий очерет хлопці навмир їдять (Чигиринщ.)]. Он играет в карты -лую - він грає в карти напропале (на о[ві]дчай). Он пустился -лую - він пустився берега; він кинувсь на о[ві]дчай. [На одчай кинувсь тікати (Київщ.)]. Идти на приступ -лую - іти на приступ навмір (запекло, на о[ві]дчай).