НАРЕКАНИЕ
1) (действие) - а) нарікання, називання, на(й)меновування кого, чого ким, чим; б) настановляння кого ким, за кого, на кого; в) нарікання, ремствування на кого, дорікання, докоряння кому. Срв. Нарекать;
2) (укоризна) нарікання, ремствування, ремство, дорікання, докір (-кору), жаль (-лю), (худая слава) поговір (-вору). [Годі тепера! ні скарг, ані плачу, ні нарікання на долю, - кінець! (Л. Укр.). Ремства прости мені гріх! (Щогол.). Народ, темний і затурканий, багато справедливих жалів може поставити в рахунок інтелігенції (Рада). Ліпше хай моє перейде, та щоб не було поговору на мене, що їх скривдив (Харк.)].