НАСТАВЛЕНИЕ
1) (действие) - а) наставляння, настановляння, оконч. наставлення, настановлення; б) см. Надстав 1; в) наставляння; насторожування; наводження; ставлення; оконч. наставлення; настороження; наведення; поставлення; г) навчання, напучування, нарозумляння, напоумляння, оконч. навчення, напучення и напутіння, нарозумлення, напоумлення. Срв. Наставлять;
2) (назидание) наука (ед. и мн.), навчання, напучування, напучення и напутіння (-ння), направа, (совет) порада, рада. [А чом ти не слухалась, як я тебе навчала? - Казала: проси! А ти слухалась моєї науки? (Тесл.). Банальна і нічим з дією не зв'язана наука в останніх словах цієї драми (Крим.). «Треба казати, що все є найкраще» - Кандід уважно слухав цю науку і безоглядно вірив їй (Кандід). Докучили мені повсякчасні навчання тітчині (Богодух.). Замовк і став слухати їх навчання (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Батькового напучування не забувай, сину! (Харківщ.). Вона давно звикла слухати такі напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (Н.-Лев.). Прошу вашої направи, як мені на суді казати (Червоногр.)]. Давать, дать, делать, сделать -ние - давати, дати науку; см. Наставлять, наставить 4. [Надумав дати науку своїм дітям, як їм жити (Н.-Лев.)]. Я не нуждаюсь в ваших -ниях - я не потребую вашої науки (направи), вашого навчання;
3) (инструкция) інструкція, наказ (-зу), (руководство) порадник; (указание) вказівка.