НЕВОЛЬНО
нрч.
1) (против воли) проти волі, мимо волі, проти бажання;
2) (непроизвольно, неумышленно) мимоволі, (реже) мимовільно и (редко) мимовіль, мимохіть, несамохіть, нехотячи, (з)нехотя. [Мимоволі викотилися у мене з очей сльози (Кониськ.). Мимоволі закрадається думка, що… (Доман.). Очі (його) мимовільно зупинилися на образі (Франко). Инколи таке сплете, що мимовіль розрегочешся (Мова). Мимохіть згадувався їй той радісний трепет, з яким… (Коцюб.). Наталка мимохіть озирнулась (Гр. Григор.). Сагайдачний несамохіть здригнувся (Загірня). Дівчина несамохіть звернула на його увагу (Грінч.). Несамохіть жвавіше робив (Ледянко). Нехотячи починав думати про того, хто читав цю книжку (Крим.). Инколи знехотя розсердишся (Мова). Всі жахнулися знехотя (Н.- Лев.). Нехотя переймаєшся думкою про смерть (Кониськ.)].