НРАВСТВЕННОСТЬ
моральність, етичність, доброзвичайність (-ности), (мораль) мораль (-ли), (состояние -ти) добрі звичаї (-чаїв). [(Ця) від усіх шанована, (жінка) була цензором моральности на селі (Грінч.). Дитячі часи - це часи несвідомої натури, без розуміння моральности (Н.-Лев.). Добре знаю чистоту моральности (Кониськ.). Громадська моральність (Доман.). Етичність цієї людини завжди викликала сумнів (Крим.). Норми морали часто міняються (Наш). На досвітках були добрі звичаї (Звин.)]. Человек высокой -ти - високоморальна людина, людина високої доброзвичайности (етики). Человек доброй, дурной -ти - людина доброї, недоброї етики, людина чесних, нечесних звичаїв.