ПРИКАНЧИВАТЬ
прикончить
1) что (работу, дела) - кінчати и кінчити, скінчити (кінчити), прикінчати, прикінчити (працю, справи), робити, зробити кінець чому, (о мн.) покінчати (всі справи); см. Кончать, Оканчивать. [Цензори аж тепер здужають зробити кінець українській справі (Єфр.)];
2) кого (добить, умертвить) - кінчати, кінчити, докінчати, докінчити, (только сов.) упорати, рішити кого. [А ввечері мій Ярема покинув Оксану: ляхів кінча (Шевч.). А Виговський Пушкарівців докінчав, без ощадку рубав (Куліш). Як піймаю, дак я його там і рішу (Борз.)].