ПРОКЛИYАТЬ
проклясть
1) проклинати, проклясти и проклянути; (поносить, призывать бедствия) клясти (н. вр. кляну и клену, -неш), заклинати, заклясти, (диал.) уклинати, уклясти кого, що. [Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи (Макс.). Проклинає свою долю (Метл.). Їх усі люди кленуть (Грінч.). Благословляйте, хто клене вас (Єванг.). Закляла ти, ненько, свою дочку рідну (Рудан.). Аби рожі з соловейком мене не вклинали (Федьк.)];
2) церк. - виклинати, виклясти кого. Тот, та, кто нает - проклінник, -ниця. Проклинающий - який кле[я]не, проклинає; проклінний. [Давній мрії спів проклінний шлю (Чупр.)]. Проклятый и -клятой - проклятий від кого; виклятий від кого. Да будет он -клят - хай буде він проклятий.