ПРОСТОР
1) простір (-тору), обшир (-ри) (ж. р.) и обшир (-ру) (м. р.), розліг (-логу), розложище, розгін (-гону); в перен. знач. (свобода) только - простір, обшир. [Розкочувався гук по широких небесних просторах (Васильч.). Безмежне море, розлите по величезнім обширі цієї країни (Стебн.). Розлоги, що розкинулись ген-ген горами та долинами (Коцюб.). Розгін великий (Борзен. п.). Розложище безкрає (Самійл.). Там був простір, всюди воля, жилось, як хотілось (Глібов). Звуки рвуться на волю, на простір (Єфр.). Нема йому простору. Дай мені обширу й волі (Франко)]. Дай -стор! - відступись! дай дорогу, місце! Гуляй себе на -ре - гуляй собі на просторі;
2) см. Досуг. На -ре сделаю - вільним часом (на дозвіллі) зроблю.