ПЫЛИТЬ
1) (вздымать пыль) пилити, курити, порошити, збивати пил (куряву, копіт), напилювати, накурювати, кушпелити. [Ой помалу, дружечки, ідіте, пилом не пиліте, щоб нашая пава пилом не припала (Грінч. III). Не кури, бо так, вимітаючи (Манж.)];
2) (быть пыльным, стоять, вздыматься пыльным облаком) пиліти, куріти (3 л. -рить и реже -ріє), кушпотіти, пилитися, куритися. [Сьогодні пилить надворі (Звин.). Кропить дощик доріженьку, да щоб не куріла (Макс.). Тепер не курітиме, - дощик пройшов (Грінч.). Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива (Г. Барв.). Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб.). З-під воза почина вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом (Мирн.), Поливайте доріженьку, щоб не курилася (Хвед.). То не кушпела кушпотить, то татарва мчиться на наших (Мирн.)];
3) (сердиться) паленіти, гарячитися;
4) (мотать из тщеславия) курити.